Осінь мого серця
Люблю як осінь наступає...
Заходить в гості з пишним короваєм,
Пташок до вирію турботливо скликає,
У кожну шпарку по-хозяйськи заглядає,
Дерева в золото і блискітки вбирає,
Додолу з яблунь яблука зриває
І листом, ніби килимом, дороги і двори встеляє.
Люблю я восени відчуть ранкову свіжу прохолоду
Як до криниці йду я брать джерельну воду.
Ось сонно череда до випасу бреде
І крапельки роси копитами збиває де-не-де.
Мені приємно бачить, що туман, як сивовусий дідуган,
Обперся важко на паркан
і стелеться кругом завісою туман.
Заплутався між косами беріз
І тягнеться долиною далеко у лиман.
Люблю, як пахне осінь у саду...
Опале листя пахне, по якому йду.
І яблука медові, і груші солодові, і сливи у саду
Я в осені- сестриці віднайду.
Осінніх квітів аромат вдихаю
Й на згадку у букет складу.
Люблю, коли картоплю ми збираєм
І буряки на полі вириваєм,
І моркву, і капусту у комори по-господарськи складаєм
Озимини вже перші сходи маєм
І осені всі дякуємо щедро за врожай.
Тривога
Знову хмари на небі згущаються
Тучні громи здалека несуть.
А у душі тривога вселяється:
Як це лихо, біду перебуть.
Вітер стогне, реве, завивається
Чорні хмари так низько пливуть.
Вся природа від бурі здригається
За гріхи люди кару несуть.
В колісниці Отець наш звеличений
На баских конях небом летить.
А земний люд в тривозі - і змучений
За гріхи молить Бога простить.
Божа істина часто збувається:
В благодаті Ісуса не чтуть.
Лиш в тривозі до нього звертаються,
Нетерпляче помилувань ждуть.
В моєму серці поселилась осінь:
В моєму серці поселилась осінь:
Холодна, сива і похмура осінь.
Не виглядає з-за житейських хмар
Душі моєї чиста просинь,
А лиш живе холодна, пізня осінь.
В моїх очах блищать дощові зливи:
І набігають, крутяться сльозливі зливи.
Грайливі дні зову до себе в гості,
Вони тікають від мене зрадливі,
Не йдуть, а лиш блищать дощові зливи.
В душі моїй живе зимова стужа:
Така глуха, бездонна й неприязна стужа.
Немає радості, алиш печаль
Зав’югою думки морозні кружить
І лиш живе якась ця безкінечна стужа.
Життя моє, на мене оглянися,
В моєму серці радість оживися.
Не відмирай, вируй душевна щирість.
Не покидай, благаю, повернися!
Надією у те, що я щаслива
Назавжди у моїх думках вселися!
| 
